Шановні колеги, учні та відвідувачі сайту! Дирекція школи щиросердечно вітає Вас з Вербною неділею та бажає Всім наснаги, творчості, любові та віри.

Неділя квітна до нас в гості завітала,
У час коли в зелені шати одіваються ліси,
Розцвіла верба, щоби ми Ісуса зустрічали,
Із побажаннями любові та краси!
І ласка Божа нас торкнеться неодмінно,
Благословить Господь нам неньку Україну,
Щоб ми у радості та щасті довго жили,
Нам Матір Божа дасть усім здоров'я й сили!

Традиції Вербної неділі

У Вербну неділю правиться Служба Божа. Священик одягає світлі ризи. Після Служби Божої він благословляє галузки дерев, скроплюючи їх свяченою водою на згадку про в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим. З посвяченими гілками верби у нашому народі пов'язані різні звичаї. Ці гілки ставили в хаті за іконами чи садили на городі. Ними благословили худобу, коли перший раз виганяли її на поле пастися. З посвяченою вербою господар обходив своє обійстя, щоб захоронити його від нечистої сили. Гріх було топтати ногами свячену вербу, а тому навіть найдрібніші галузки, що залишалися після освячення, спалювали на вогні, щоб не потрапило під ноги. Виходячи з церкви в Вербну неділю, люди один одного легко торкалися лозою, кажучи: "Не я б'ю, лоза б'є, від нині за тиждень буде Великдень".

А діти і молодь, "б'ючи" лозою один одного, примовляли:

"Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!" 
Так пригадували собі, що за декілька днів буде Великдень.

Також в народі вірили у чудодійні властивості верби:

1.  Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

2.  Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

3.  Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться і будуть здорові;

4.  Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

5.  Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

6.  Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

7.  Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;

8. З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

9. Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

10. Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була "пригожа та здорова".

Господь нас всіх благословить сьогодні,
Міцним здоров'ям, морем благ земних,
І гілочки верби мов рушники квітчасті,
Христові тихо стеляться до ніг!