У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника. Останній дзвоник – це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято, яке не можна нічим замінити. Цього свята немає в жодному календарі. Воно буває лише раз у житті кожної людини, кожного з нас. Цього дня усі – дорослі і діти – стають трішки іншими. Оберемки квітів, усміхнені обличчя і сльози на очах, щирі напутні слова та вітання – все це свято Останнього дзвоника!

Для більшої частини учнів це просто оповіщення про прихід шкільних канікул. Але для деяких закінчення шкільного року пов'язано не тільки з радістю, але і з побоюванням, легким смутком, надіями … Для тих, хто цього року закінчує школу, останній дзвоник є відліком початку найбільшої зміни в житті. Вони начебто і не зовсім дорослі ще, але вже й не діти. Попереду ще море тривоги у вигляді випускних та вступних іспитів.

Щирі слова побажань лунали цього дня на адресу випускників від вчителів, учнів та їх батьків. Щирими словами привітали випускників учні молодших класів. Були цього  дня і нагороди – подяки та грамоти.

За традицією випускники запрошують вчителів на вальс, а потім, в небо швидко злітають кульки, що символізують бажання кожного. Хочеться, щоб вони з такою ж легкістю здійснилися.

І ось хвилююча мить… Звучить останній дзвінок. Радість та смуток переповнюють серця випускників. Навчання у школі закінчилося. Попереду – незвіданий шлях дорослого і серйозного світу. Тож дaй вaм, Боже, добрa і щaстя нa путі, світлих і рaдісних доріг, незрaдливої долі. Хaй щaстить вaм усім, у добру путь і щасливу днину, дорогі випускники! Чудових вам канікул, школярі!